Гетьман (від нім. Hauptmann, польськ. Hetman — начальник) — традиційна назва керівників українського козацького війська та, — згодом, — козацької держави.

Після утворення 1572 р. українського реєстрового козацького війська гетьманами стали називати його керівників. Уряд Польсько-Литовської держави всіляко уникав вживання даного титулу і підміняв його виразом “старший його Королівської Милості Війська Запорізького”. Однак козацькі керівники продовжували вживання титулу гетьмана (К. Косинський, С. Наливайко, Т. Федорович). Повноваження гетьмана реєстрового козацтва були суттєво обмежені урядом Речі Посполитої, а часто ця посада взагалі скасовувалась. Так, придушення козацько-селянських повстань 1637 – 1638 рр. Замість гетьмана було призначено урядового комісара.

Внаслідок відновлення після Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648 – 1657 рр. української держави гетьман став її главою. В його руках була зосереджена вся повнота виконав ... Читати далі »

Возникновение Запорожской Сечи

По мнению исследователей, первая крепость за Днепровскими порогами (т.н. Хортицкий замок, прототип Запорожской Сечи) — была построена князем Дмитрием Вишневецким в 1553 году на острове Малая Хортица и просуществовала до 1557 года. В настоящее время этот остров носит имя Байды.[1] Казаки собственно низовые (другое название Запорожских) впервые упоминаются в письме великого князя Литовского Сигизмунда Августа "козакам тем, которые, из замков и городов украинских съехавши, на Низу проживают" (1568 г.). С середины 1580-х годов низовые (запорожские) казаки именуются сечевыми. Имена первых организаторов Войска Запорожского и строителей первой Сечи в источниках не сохранились, характер их первоначальных боевых средств и район первоначальной деятельности запорожцев остаются неизвестными.

Этимология названий Сечь и Кош

Название казацкой столицы — Січъ происходит от слова «сікти», «высікать», то есть вырубывать вблизи намеченного места для Січи деревья и ... Читати далі »

Походження назви: з тюркських мов, у яких воно первісно означало «вільна, незалежна людина; шукач пригод, мандрівник».

Походження козацтва
Перші письмові згадки про козаків відносяться до XIII—XIV ст. На землях сучасної України згадки відносяться до XIV століття, коли більшість українських земель юридично належала до складу Речі Посполитої. Козаки того часу — люди Великого Степу, Дикого Поля, тобто степів розташованих на землях сучасної України, Росії, Казахстану та деяких інших країн Азії. Ці люди вели кочовий і військовий спосіб життя, здобували собі засоби до існування за допомогою війни і підсобних промислів (полювання, рибальства, пізніше торгівлі та землеробства). Ці люди брали участь у військових походах, входили до складу військових загонів чи надвірної охорони заможних людей (шляхти, торгівців), служили у військах різних держав, зокрема Речі Посполитої, в деяких випадках вели спосіб життя грабіжників і вбивць — напа ... Читати далі »